Уно UNO

UNOверсальна річ

Багато хто у своєму житті хоча б раз і намагався грати в карткові ігри. Різноманітність їх велика - від дурня до техаського холдему, кожна з них має своє склепіння правил і традицій. Деякі карткові ігри навіть стали олімпійськими видами спорту – наприклад, спортивний бридж, який за рівнем складності та інтелектуального навантаження стоїть поряд з шахами або го. Звичайно, для швидкої розваги та щоб перекинутися партійкою-другою з друзями для відпочинку, ніхто не буде обтяжувати себе вченням правил. Як результат – ігри одомашнюються, втрачається більшість правил і змінюється зміст. Вже згаданий бридж в одомашненому варіанті якраз і є така гра. Він цікавий, але не працює як слід. Чогось таким іграм не вистачає.

Уно: Простота та драйв

Власне, що потрібне для веселої гри? Прості правила. Наочність. Щось, що робить гру особливою та неповторною. Це все повно представлено в картковій грі Уно. Правила прості до неподобства – на руки гравцям з колоди роздається сім карт. Інші залишаються лежати в центрі столу, а верхню карту з неї відкривають і кладуть поруч. Перший, який розігрує карту з руки, дивиться на свої карти, вибирає з них відповідну і кладе поверх першої. Далі процедура повторюється. Вибір карти простий – цифра на ній або її колір повинні відповідати цифрі або кольору зіграної попереднім гравцем картки. Якщо відповідної немає, то у той, хто ходить, тягне карту зверху колоди й миттєво розігрує її, якщо вона підходить. Якщо не пощастило – залишає собі та пропускає хід. Виграє той, хто першим викине усі карти з руки. Підсумковий рахунок записується просто - той, хто виграв, отримує суму всіх цифр у всіх гравців, або ж всі гравці йдуть у мінус на ту кількість очок, які є у них на руках.

Звучить досить нудно, так? Тут починається цікаве. В Уно є карти дії – пропуск ходу наступного гравця, зміна напряму ходів (якщо гра йшла за годинниковою – розгортається проти годинникової стрілки, і навпаки), дія, що змушує взяти з колоди карти в руку, що зобов'язують взяти безліч карт та пропустити хід, загадати колір наступної карти та інше. Отут і починається веселощі. Будувати підступні задуми, прораховувати дії опонента та здобувати перемогу за будь-яку ціну – ось у чому основний плюс цієї гри. При цьому все це не вимагає особливих зусиль, все просто і зрозуміло. Головне – правильно використати своє знання. І пам'ятати, що ворог зробить те саме.

Одна із кумедних фішок - учасник з однією картою на руці повинен крикнути «УНО!». Якщо він цього не зробить – що ж, йому не втішитися, багато смішні казуси супроводжують цю репліку або її відсутність. До того ж є ще кілька ситуацій, які можуть змінити хід гри, і все це запам'ятовується просто і легко завдяки наочності самих карт. Вам достатньо раз прочитати правила - і Ви зможете грати в Уно, як справжній знавець і поціновувач гри. Затяті карткові шулери будуть заздрити Вам.